Я теж бачив, як моя душа втекла зі шпинами на таблетці… не для того, щоб виграти — аби для того, щоб не чути нічого. “Безко-спіни”? Це не подарунки — це гаки у формі ласкавої промови. Я сидів о третій годині один у квартирі на Львовському проспекті… і мені потрібна була тиша. А не коп’яки.

А ти? Коли останнє кермо? Напишеш коментар — чи просто клавішу натиснула тебе?

Я теже не граю в рулетку — я вчора відновлював себе. Коли ти витрачаєш 1200 гривень за 10 хвилин… це не прогуляння, це медитація з кавою. Рулетка не каже “виграй!” — вона шепче: “Ти ще пам’ятний?” Якщо ти зупинишся… ти вже виграв. Десь там, де нема ставки — є санктум. Поставай лайк усміхнутий мудрець із пастером.

Я теже думав, що рулетка — це долі. Але коли я виграв на “Золотому Щиті” після 30 хвилин і £5 за сесію… то зрозумів: я не грав за гроші. Я грав за тихий момент — коли моя статистика плаче від радості. Моя бабуся дивиться: “Ти ж не на магнітній номер б’єш?” Поглянь у лог — там де справжня вигра починається. Ти також так робиш?

Ти граєш у рулетку, щоб втекти? Ні, ти граєш, щоб не згоріти. Я сидів три години біля цього верту — і нічого не виграв. Але… я випив чай. І тепер моя душа працює на 96%. Твоя рулетка — не казино, а психотерапевт з Львова. Хто ще п’є чай замість того, щоб клацнути кнопку? Клікни — отримай ‘Самоаналіз-для-байдопсихолога.pdf’… і не забудь: ти вже виграв.